Старе й нове в сучасній українській літературі

Стаття. Т.35 С. 91-111Поштовхом до написання статті стала опублікована у грудневому номері московського часопису Русская мысль стаття Софії Русової під такою ж назвою. У поглядах на тодішніх молодих українських письменників (нове) С.Русова дотримувалася думки, що вони розширили тематичні обрії нашої літератури, а концепцію В.Стефаника та його художнього новаторства вона цілком побудувала на ґрунті розпучливої нужди і безвихідного положення хліборобської людності і страшного сучасного економічного положення народу в Галичині, чому нібито майже виключно присвячені його твори. І.Франко не відмовляв авторці у правдивості її окремих висновків і влучності характеристики деяких письменників. Та у принципових моментах – а такими є зазначений у назві статті контраст, або головна відміна між попередньою літературною традицією і творчими пошуками молодих, – вважав він, С.Русова не досить виразно, а подекуди й не зовсім вірно визначає сутність тієї, за її словами, цікавої внутрішньої кризи, що її пережила українська література на рубежі XIX – XX століть, а відповідно і проведена авторкою демаркаційна лінія між старим і новим у тодішній літературі вийшла хибною. Провину за її надмірно засоціологізований та в основі своїй неправдивий погляд на українську літературу загалом і на новітні тенденції в її розвитку зокрема він покладав не тільки, а, може, навіть не стільки на саму С.Русову, скільки на обов’язкову в російській журналістиці фразеологію (мається на увазі літературно-критична методологія) про малювання економічних обставин та аналізування життя.